Полномасштабное вторжение в Украину вызвало волну протестов как внутри российского общества, так и на оккупированных территориях. Одним из широко используемых инструментов подавления антивоенных и проукраинских настроений стала статья Кодекса об административных правонарушениях номер 20.3.3, которая предусматривает наказание за «публичные действия, направленные на дискредитацию использования вооруженных сил российской федерации в целях защиты интересов российской федерации и ее граждан, поддержания международного мира и безопасности, в том числе публичные призывы к воспрепятствованию использования вооруженных сил российской федерации в указанных целях, а равно направленные на дискредитацию исполнения государственными органами российской федерации своих полномочий за пределами территории российской федерации в указанных целях». Новую норму ввели 4 марта 2022 года. 

С этого времени правозащитная организация «Крымский процесс» ежеквартально анализирует применения этой нормы в судах на территории Крымского полуострова, а также обобщала сведения о нарушении стандартов доступа к справедливому правосудию, соблюдения которых требует IV Женевская конвенция о защите гражданского населения во время войны и ст. 6 Европейской  конвенции “О защите прав человека и основных свобод”. В данном отчете представлены сводные результаты исследования за 15 месяцев с момента начала полномасштабного военного вторжения в Украину.

Общая информация

За исследуемый период в суды Крыма и Севастополя было передано материалы об административных правонарушениях по ст.20.3.3 КоАП РФ в отношении 350 человек. В 324 случаях суд принял решение о назначении административного наказания, в 6 случаях протокол был возвращен для устранения нарушений и повторно не рассматривался, в 4 случаях производство прекращено и в 16 случаях заседания отложены на дату, выходящую за временные рамки исследования. При этом следует отметить более чем в полтора раза рост уровня преследований: за последние 3 месяца было составлено 103 протокола против 65 за период с декабря по февраль. 

Большинство постановлений выносилось судами непосредственно в день составления протокола, что значительно затруднило возможности организации личного наблюдения за ходом таких судебных процессов. В этой связи  непосредственный мониторинг был осуществлен только в ходе 10 судебных заседаний, а основными методами исследования стали: интервью с лицами, которых подвергли административному преследованию по статье 20.3.3, анализ судебных решений и анализ открытых источников. Документирование осуществлялось с использованием инструментов прямого наблюдения, анализа судебных постановлений и интервьюирования участников судебных процессов.

Ниже представлены результаты очередного промежуточного исследования, которое охватывает период с 24 февраля 2023 года по 24 мая 2023 года и является продолжением начатой в прошлом году работы по документированию и изучению практики репрессий против выражения проукраинских и пацифистских взглядов на территории оккупированного Крыма. 

Формы “дискредитации”

С точки зрения практики применения данной нормы наибольший интерес представляют действия, которые крымские суды относят к административному правонарушению “публичной дискредитации действий российской армии”.

Из всех опубликованных или установленных другими путями решений по статье 20.3.3 в судах Крыма и Севастополя значительную часть занимают преследования за публикации жителей Крыма на разных интернет-ресурсах. Всего за исследуемый период стало известно про 34 случая из 85 судебных постановлений. Из них подавляющее большинство (27 дел) касаются действий в социальных сетях и на других информационных платформах. При этом были зафиксированы такие сомнительные судебные решения, как демонстрация фотографии тела с татуировкой карты Украины или демонстрация вышиванки и маникюра, сделанного в цветах украинского флага. Помимо этого по меньшей мере в 4 случаях российскую армию дискредитировали публикации украинского флага и видео исполнения украинского гимна.

На втором месте по числу преследований — устные высказывания граждан, за которые к административной ответственности было привлечено в период исследования не менее 6 человек. При этом были зафиксированы такие сомнительные судебные решения, как использование словосочетания “Слава Украине” или высказывание “Крым — это Украина”. 

Преследования за всевозможные формы демонстрации антивоенной или проукраинской позиции за исследуемый период известны только одним решением, когда лицо привлекли за размещение в окнах своего дома двух флагов “с символикой Украины”. 

Гласность и публичность

1) Из 87 постановлений по данной категории дел, публично решения суда были обнародованы в 35 случаях, что составляет 40% от общего числа. При этом отмечается, что постановления часто публикуются с задержкой в несколько месяцев. 

2) в 54 случаях (62%) информация на сайте суда о времени и месте заседания была обнародована несвоевременно. В среднем, соответствующая информация появлялась на следующий день  или через 2 дня после рассмотрения административного дела, однако отмечались и такие случаи, когда сведения на сайте суда были опубликованы только через 14 дней. 

Независимость и непредвзятость суда

1)  В связи с тем, что статья 20.3.3 КоАП была введена после начала полномасштабной войны против Украины, вполне допустимо, что люди осуждающие эту войну, могут являться гражданами Украины и/или иметь явную симпатию к Украине. В этой связи немаловажное значение для соблюдения непредвзятости, а также независимости суда имеют сведения о том, являлся ли крымский судья, привлеченный к рассмотрению дел об административных правонарушениях по данной статье, ранее судьей Украины, которых преследуют правоохранительные органы Украины. Из 61 судьи, принимавших участие в рассмотрении данной категории дел в первой инстанции, 27 находятся в розыске или могут быть объявлены в розыск по подозрению в совершении преступления, предусмотренного ст.111 УК Украины “Государственная измена”. Еще 16 судьей переведены в Крым из регионов России и осуществляют правосудие в нарушение международных норм гуманитарного права. Таким образом, только 30% судей условно соответствуют критериям независимого и непредвзятого органа. 

2) Анализ открытых данных об итогах рассмотрения дел по ст.20.3.3 КоАП выявил всего 1 случай участия в рассмотрении дела представителя прокуратуры, при этом из материалов дела ясно, что прокурор выступал органом, который составил административный протокол, а не исключительно для поддержания обвинения в суде. Проинтервьюированные лица также указали, что на судебных заседаниях не было представителей прокуратуры. Суды в Крыму сохраняют тенденцию не обеспечивать вызов  представителя государственного обвинения при рассмотрении дел об административных правонарушениях и фактически функцию обвинения (оглашение протоколов, свидетельских показаний, представление фототаблиц и иных доказательств правонарушения) выполняли сами судьи. Это может иметь существенное влияние на формирование у судьи предвзятой позиции в пользу стороны обвинения. 

3) По меньшей мере в одном случае в судебном решении обращает на себя внимание предвзятость суда при рассмотрении дела, которая проявляется в систематическом использовании названия государства “Украина” с маленькой буквы. Важно отметить, что данное дело было рассмотрено судьей Виктором Можелянским, который ранее уже был замечен в предвзятости, когда после рассмотрения аналогичного дела, судья Можелянский заявил, что расценивает действия привлекаемой, как “выстрел в спину наших ребят”.

Право на защиту

1) Обвиняемые в правонарушениях лица зачастую лишены возможности допроса в судебном процессе свидетелей, которые дали показания против них. Это существенно ограничивает их право на защиту и демонстрирует предопределенное отношение судей к исходу дела. Суд не вызывает для допроса свидетелей в тех случаях, когда это необходимо для всестороннего, полного и объективного исследования всех обстоятельств дела в их совокупности. 

2) Объектом правонарушения является авторитет российской армии, а методом — публичная дискредитация. Значительное количество проанализированных постановлений вызывает сомнения относительно наличия объективной части или признаков дискредитации, к которым относятся “обвинения, нагнетание отрицательных факторов, оскорбления, навешивания ярлыков, умаляющих сравнений”. Для объективного и всестороннего исследования в некоторых случаях необходима лингвистическая экспертиза. Например, представляется сомнительным наличие предусмотренного в статье объекта публичной дискредитации в комментариях жителя Кировского района, который написал комментарий “вот такой цирк происходит” к видео об автопробеге в честь 9 годовщины “присоединения” Крыма. Также как не являются очевидными признаки дискредитации в словосочетании “мирного неба над головой”, особенно с учетом позиции привлекаемого лица, которое вину не признало. При этом суд не разъяснил на каком основании данная фраза была им расценена как такая, которая направлена “на лишение доверия к чему-либо, на подрыв авторитета, имиджа”. За время исследования ни одного случая назначения лингвистических экспертиз не зафиксировано, в том числе по ходатайству лиц, привлекаемых к административной ответственности. 

Выводы:

Рассмотрение протоколов об административных правонарушениях за «дискредитацию действий российской армии» по ст.20.3.3 КоАП РФ в судах Крыма сопряжено с системными нарушениями основных стандартов доступа к справедливому правосудию — принципов публичности, состязательности сторон, права на защиту и непредвзятости судебного разбирательства. Подавляющее большинство случаев судебного разбирательства имеют ряд признаков политически мотивированного преследования за выражение мнения. 

Общий характер нарушений стандартов доступа к справедливому правосудию и механическая легализация протоколов правоохранительных органов, могут свидетельствовать о том, что судебные рассмотрения данной категории дел не имеют целью установление истины и профилактику правонарушений в сфере общественного обсуждения деятельности российских вооруженных сил и войны на территории Украины. Имеются основания утверждать, что норма ст. 20.3.3 КоАП на протяжении 15 месяцев активно используется исключительно в качестве инструмента для подавления антивоенных и проукраинских настроений на территории Крыма.

Українською:

Повномасштабне вторгнення в Україну викликало хвилю протестів як усередині російського суспільства, так і на окупованих територіях. Одним із широко використовуваних інструментів придушення антивоєнних і проукраїнських настроїв стала стаття Кодексу про адміністративні правопорушення номер 20.3.3, що передбачає покарання за «публічні дії, спрямовані на дискредитацію використання збройних сил Російської федерації з метою захисту інтересів Російської федерації та її громадян, підтримання міжнародного миру та безпеки, зокрема публічні заклики до перешкоджання використанню збройних сил Російської Федерації із зазначеною метою, а також спрямовані на придушення використання збройних сил Російської Федерації із зазначеною метою». Нову норму ввели 4 березня 2022 року.

Відтоді правозахисна організація «Кримський процес» щоквартально аналізує застосування цієї норми в судах на території Кримського півострова, а також узагальнювала відомості щодо порушення стандартів доступу до справедливого правосуддя, дотримання яких вимагає IV Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни та ст. 6 Європейської конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод». У цьому звіті представлено зведені результати дослідження за 15 місяців з моменту початку повномасштабного військового вторгнення в Україну.

Загальна інформація:

За досліджуваний період до судів Криму і Севастополя було передано матеріали про адміністративні правопорушення за ст.20.3.3 КпАП РФ щодо 350 осіб. У 324 випадках суд ухвалив рішення про призначення адміністративного покарання, у 6 випадках протокол було повернуто для усунення порушень, і його повторно не розглядали, у 4 випадках провадження припинили, а в 16 випадках засідання відклали на дату, яка виходить за часові межі дослідження. Водночас слід зазначити зростання більш ніж у півтора рази рівня переслідувань: за останні 3 місяці було складено 103 протоколи проти 65 за період з грудня по лютий.

Більшість постанов суди виносили безпосередньо в день складання протоколу, що значно ускладнило можливості організації особистого спостереження за перебігом таких судових процесів. У зв’язку з цим безпосередній моніторинг було здійснено лише під час 10 судових засідань, а основними методами дослідження стали: інтерв’ю з особами, яких було піддано адміністративному переслідуванню за статтею 20.3.3, аналіз судових рішень та аналіз відкритих джерел. Документування здійснювалося з використанням інструментів прямого спостереження, аналізу судових постанов та інтерв’ювання учасників судових процесів.

Нижче представлено результати чергового проміжного дослідження, що охоплює період з 24 лютого 2023 року до 24 травня 2023 року та є продовженням роботи з документування та вивчення практики репресій проти висловлення проукраїнських та пацифістських поглядів на території окупованого Криму.

Форми «дискредитації»

З огляду на практику застосування цієї норми, найбільший інтерес представляють дії, які кримські суди відносять до адміністративного правопорушення «публічна дискредитація російської армії».

З усіх опублікованих або встановлених іншими шляхами рішень за статтею 20.3.3 у судах Криму і Севастополя значну частину займають переслідування за публікації кримчан на різних інтернет-ресурсах. Загалом за досліджуваний період стало відомо про 34 випадки з 85 судових постанов. З них переважна більшість (27 справ) стосуються дій у соціальних мережах та на інших інформаційних платформах. При цьому було зафіксовано такі сумнівні судові рішення, як демонстрація фотографії тіла з татуюванням карти України або демонстрація вишиванки і манікюру, зробленого в кольорах українського прапора. Крім цього, щонайменше в 4 випадках російську армію дискредитували публікації українського прапора і відео виконання українського гімну.

На другому місці за кількістю переслідувань — усні висловлювання громадян, за які до адміністративної відповідальності було притягнуто в період дослідження щонайменше 6 осіб. При цьому були зафіксовані такі сумнівні судові рішення, як використання словосполучення «Слава Україні» або висловлювання «Крим — це Україна».

Переслідування за всілякі форми демонстрації антивоєнної чи проукраїнської позиції за досліджуваний період відомі лише одним рішенням, коли особу притягнули за розміщення у вікнах свого будинку двох прапорів «із символікою України».

Гласність та публічність

1) Із 87 ухвал за цією категорією справ, публічно рішення суду були оприлюднені в 35 випадках, що становить 40% від загальної кількості. При цьому варто наголосити, що постанови часто публікуються із затримкою в кілька місяців.

2) у 54 випадках (62%) інформація на сайті суду про час і місце засідання була оприлюднена несвоєчасно. У середньому, відповідна інформація з’являлася наступного дня або через 2 дні після розгляду адміністративної справи, проте відмічалися й такі випадки, коли відомості на сайті суду були опубліковані лише через 14 днів.

Незалежність і неупередженість суду

1) У зв’язку з тим, що статтю 20.3.3 КпАП було запроваджено після початку повномасштабної війни проти України, цілком допустимо, що люди, які засуджують цю війну, можуть бути громадянами України та/або мати явну симпатію до України. У зв’язку з цим важливе значення для дотримання неупередженості, а також незалежності суду мають відомості про те, чи був кримський суддя, який зараз залучений до розгляду справ про адміністративні правопорушення за цією статтею, раніше суддею України, які переслідуються правоохоронними органами України. Із 61 судді, які брали участь у розгляді цієї категорії справ у першій інстанції, 27 перебувають у розшуку або можуть бути оголошені в розшук за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ст.111 КК України «Державна зрада». Ще 16 суддів переведені до Криму з регіонів Росії і здійснюють правосуддя в порушення міжнародних норм гуманітарного права. Таким чином, тільки 30% суддів умовно відповідають критеріям незалежного і неупередженого органу.

2) Аналіз відкритих даних про підсумки розгляду справ за ст.20.3.3 КпАП виявив лише 1 випадок участі в розгляді справи представника прокуратури, водночас із матеріалів справи зрозуміло, що прокурор виступав органом, який склав адміністративний протокол, а не винятково для підтримання обвинувачення в суді. Проінтерв’юйовані особи також вказали, що на судових засіданнях не було представників прокуратури. Суди в Криму зберігають тенденцію не забезпечувати виклик представника державного обвинувачення під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, і фактично функцію обвинувачення (оголошення протоколів, показів свідків, представлення фототаблиць та інших доказів правопорушення) виконували самі судді. Це може мати суттєвий вплив на формування у судді упередженої позиції на користь сторони обвинувачення.

3) Щонайменше в одному випадку в судовому рішенні привертає до себе увагу упередженість суду під час розгляду справи, що проявляється в систематичному використанні назви держави «Україна» з маленької літери. Важливо зазначити, що дана справа була розглянута суддею Віктором Можелянським, який раніше вже був помічений в упередженості, коли після розгляду аналогічної справи, суддя Можелянський заявив, що розцінює дії притягуваної до відповідальності особи як «постріл у спину наших хлопців».

Право на захист

1) Обвинувачені в правопорушеннях особи часто позбавлені можливості допиту в судовому процесі свідків, які дали свідчення проти них. Це суттєво обмежує їхнє право на захист і демонструє наперед визначене ставлення суддів до результату справи. Суд не викликає для допиту свідків у тих випадках, коли це необхідно для всебічного, повного й об’єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

2) Об’єктом правопорушення є авторитет російської армії, а методом — публічна дискредитація. Значна кількість проаналізованих постанов викликає сумніви щодо наявності об’єктивної частини або ознак дискредитації, до яких належать «звинувачення, нагнітання негативних чинників, образи, навішування ярликів, применшуючих порівнянь». Для об’єктивного і всебічного дослідження в деяких випадках необхідна лінгвістична експертиза. Наприклад, видається сумнівною наявність передбаченого в статті об’єкта публічної дискредитації в коментарях жителя Кіровського району, який написав «ось такий цирк відбувається» до відео про автопробіг на честь 9 річниці «приєднання» Криму. Так само як не є очевидними ознаки дискредитації у словосполученні «мирного неба над головою», особливо з огляду на позицію притягнутої особи, яка провину не визнала. При цьому суд не роз’яснив, на якій підставі цю фразу було ним розцінено як таку, що спрямована «на позбавлення довіри до чого-небудь, на підрив авторитету, іміджу». За час дослідження жодного випадку призначення лінгвістичних експертиз не зафіксовано, зокрема й за клопотанням осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності.

Висновки:

Розгляд протоколів про адміністративні правопорушення за «дискредитацію дій російської армії» за ст.20.3.3 КпАП РФ у судах Криму пов’язаний із системними порушеннями основних стандартів доступу до справедливого правосуддя — принципів публічності, змагальності сторін, права на захист і неупередженості судового розгляду. Переважна більшість випадків судового розгляду мають низку ознак політично вмотивованого переслідування за висловлення думки.

Загальний характер порушень стандартів доступу до справедливого правосуддя та механічна легалізація протоколів правоохоронних органів можуть свідчити про те, що розгляд в суді даної категорії справ не має на меті встановлення істини та профілактику правопорушень у сфері громадського обговорення діяльності російських збройних сил та війни на території України. Є підстави стверджувати, що норму ст. 20.3.3 КпАП протягом 15 місяців активно використовують винятково як інструмент для придушення антивоєнних і проукраїнських настроїв на території Криму.